Постанова про визнання неправомірними дій посадової особи та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

Державний герб України

                    

                                                                                                                                                                                                                                                                 Справа №705/7198/16-а

                                        2-а/705/31/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03.08.2017                                          Уманський міськрайонний суд   Черкаської області, в складі :

               головуючого судді                                     Коваля  А.Б.

               секретар                                                      Обуховська Н.В.

       розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Умань адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1  до  роти ДПС  при  ГУНП у Кіровоградській області , старшого сержанта  поліції поліцейської роти ДПС при ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 про  визнання  неправомірними дій посадової особи та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення , —

В С Т А Н О В И В :

       Позивач ОСОБА_1  звернувся  до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до роти ДПС  при  ГУНП у Кіровоградській області , старшого сержанта  поліції поліцейської роти ДПС при ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_5 про  визнання  неправомірними дій посадової особи та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення . В  позові він  вказує, що 12.11.2016 року  він  на своєму транспортному засобі IVEKO DAILY , номерний знак  НОМЕР_1 , виїхав з другорядної дороги Ульяновка  — Миколаїв  на головну  Київ — Одеса .  Виїжджаючи , він загальмував перед перехрестям, оцінив дорожню обстановку на головній дорозі  та не створюючи перешкод чи небезпеки  для інших учасників дорожнього руху  почав  рухатись з невеликою швидкістю  по смузі  розгону головної дороги  з метою  поступово  вливатись  в транспортний  потік , даючи  дорогу  транспортним  засобам , що рухаються  по  цій дорозі , як  це встановлено  Правилами  дорожнього руху  України.  Через деякий час  був  зупинений  поліцейським  роти ДПС  при ГУНП  в Кіровоградській області  ст. сержантом  поліції  ОСОБА_6 , який  виніс постанову  серії ПС 2  № 769750 в справі  про адміністративне правопорушення ,  відповідно до якої він був притягнутий  до адміністративної  відповідальності  за  ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне  стягнення  у  вигляді штрафу  у розмірі 425 гривень.  З даною постановою він не згідний , правил дорожнього руху не порушував , з ним в машині їхали 2 свідка , які також можуть підтвердити правильність його дій на дорозі . Однак  поліцейський роти  ДПС  при  ГУНП  в Кіровоградській області старший  сержант поліції  не захотів опитати  свідків , що були з ним в машині ,  сказавши йому , що  у нього є свої свідки.  Після  чого він  повідомив  поліцейському , що не згоден з його діями , потребує  допомоги  адвоката  та просить  відкласти розгляд справи , також  повідомив, що буде  скаржитись  до вищого керівництва та оскаржувати  дану  постанову в суді.  Поліцейський  ОСОБА_6  почав  кричати , що зараз  випише іще одну постанову та покликав  своїх колег.  Його колега , поліцейський роти ДПС ГУНП в Кіровоградській області старший сержант ОСОБА_5 приніс йому постанову серії ПС 2 № 769859 , згідно якої його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 гривень. Ця постанова була мотивована тим, що він нібито відмовився надати для перевірки поліцейському ОСОБА_5. посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу , хоча в той момент його документи знаходились в руках його колеги ОСОБА_6 , як доказ — самим ОСОБА_6 дані його документів вписані у постанову серії ПС 2 № 769750 від 12.11.2016 року. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП  є незаконною та необґрунтованою , з наступних причин : він надав свої документи поліцейському ОСОБА_6 і цей факт був добре відомий його колезі — ОСОБА_5. , більш того останній в нього і не просив пред?явити документи. Під час  винесення  постанови  його не ознайомили із ст.63 КУ та ст.268 КУпАП , не надано було права  скористатись допомогою  адвоката , чим грубо порушили його права  як громадянина України.  Поліцейським  роти ДПС ОСОБА_5 грубо порушений  процесуальний  порядок  розгляду  справи  про  адміністративне правопорушення ,  оскільки  сама  постанова складалась  поліцейським  у його відсутність , він  надав йому  зі словами « розписатись , там де галочки», жодних доказів  на підставі яких відповідач  виніс  постанову  надано не було. Ці докази не зазначені  і  в оскаржуваній постанові.   Зважаючи на викладене позивач просить суд визнати  протиправними  дії  поліцейського роти ДПС  ГУНП в Кіровоградській області  старшого сержанта  ОСОБА_5 під час  розгляду справи про  адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП  відносно нього , ОСОБА_1 ,  та скасувати постанову  у  справі  про  адміністративне  правопорушення  від 12.11. 2016 року  серії ПС 2 № 769859 про притягнення його, ОСОБА_1 до  адміністративної відповідальності  за ч.1 ст.126 КУпАП  та застосовано  адміністративне  стягнення  у  вигляді штрафу 425 гривень , провадження  по справі закрити у зв?язку з  відсутністю  у його діях  складу правопорушення.  На підставі ст.288 КУпАП  України звільнити  його від сплати  судового збору.

            В судове засідання  позивач ОСОБА_1  та представник  позивача — ОСОБА_4 не з?явились, згідно  поданої на адресу суду , письмової заяви  просять справу  розглядати у відсутність  позивача та його представника ,  позовні  вимоги підтримують та просять їх  задоволити.

Представник відповідача — роти  ДПС  при ГУНП  в Кіровоградській області  не з?явився ,  направив на адресу суду письмове клопотання , в якому вказав , що розгляд справи просить провести без участі інспектора роти № 4 батальйону УПП в м. Кропивницький ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_7 за наданими до суду запереченнями до адміністративного позову , доказами та поясненнями.

Відповідач   ОСОБА_5 ,  в судове засідання не з’явився , направив на адресу  суду  письмове  заперечення по справі , в якому вказав, що просить провести розгляд справи без його участі ,  в зв?язку із зайнятістю на роботі , просить у задоволенні  адміністративного позову  ОСОБА_1  відмовити , а  постанову про  адміністративне  правопорушення  серії ПС 2 № 769859 від 12.11.2016 року залишити без змін.

        Суд, беручи до уваги  процесуальну  позицію сторін по справі, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Судом встановлено, що  поліцейським роти ДПС при ГУНП в Кіровоградській області  ОСОБА_5 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1  було притягнуто до адміністративної відповідальності. В постанові вказано, що   ОСОБА_1   : «…12.11. 2016 року  ,  на а/д  Київ — Одеса  247 км, керуючи  автомобілем   IVEKO DAILY ,  не пред?явив для перевірки на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу , чим порушив п.2.4 ( А) , …..» , за що його  притягнуто до адміністративної відповідальності  за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі  —  425,00 грн. При цьому,  ніде   в постанові , не було зазначено,  не вказані докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення  ОСОБА_1  адміністративного правопорушення.

Суд також бере до уваги той факт, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно позивача, відповідачем було порушено норми ст.256 КУпАП, а саме відповідач зобов’язаний роз’яснити правопорушнику  ОСОБА_1  його права та обов’язки, передбачені ст.63 Конституції та ст. 268 КУпАП, про що в протоколі робиться відмітка  (ч.4 ст. 256 КУпАП), що відповідачем зроблено не було.

         У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою ( ст. 1) і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина , її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права та свободи людини є невідчужуваними і непорушними ( ст.. 21).

          Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

      Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП — орган ( посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення  зобов’язаний з’ясувати : чи було вчинено правопорушення ( об’єктивна сторона), чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо.

       У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України «Про  ратифікацію Конвенції» від 17.07.1997 року, Конвенція про захист прав людини та  основних свобод та протокол до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 ЄКПЛ та ст. 2- 4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративне правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на  захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертизи та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді  його справи  судом. Та основне те, що особа має право бути негайно і детально проінформована зрозумілою для нього  мовою компетентним органом державної влади  про характер та причини обвинувачення, мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати  захисника.

       Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Маючи, перед прийняттям постанови  про адміністративне правопорушення, в якому позивач не визнав себе винним у скоєнні адміністративного правопорушення, суб?єкт владних повноважень мав би використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували порушення Правил дорожнього руху та спростовували свідчення позивача, але таких доказів постанова не містить.

       Згідно з положеннями п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України  компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

       Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

      В ч. 2 ст. 71 КАС України вказано, що  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності  свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

       Відповідно до вимог ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі без поважних причин не надасть доказів на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

        З наведених обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП не доведена, прийняте рішення про притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення правопорушення, відповідно  постанова від 12 листопада 2016 року, щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі — 425,00 грн., є неправомірною і підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі —  закриттю.

Відповідно до ст.ст. 1,3, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21 Конституції України, ст. 287-289, 291, 293 КУпАП, керуючись ст. ст. 3, 17, 19,71, 128, 158, 159, 160-163 КАС України, суд —

П ОС Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними дії  поліцейського роти ДПС ГУНП в Кіровоградській області  старшого  сержанта ОСОБА_5 та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення  серії  ПС 2 № 769859  від 12.11.2016 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1  за порушення вимог ч.1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425  гривень, а провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

        Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                             А.Б. Коваль