Затримка чи неможливість вчасного доставлення до суду осіб, яких тримають під вартою, — не є прогалиною у правовому регулюванні. Такі випадки свідчать про відсутність належної організації діяльності органів внутрішніх справ.

Такою думкою із виданням «Закон і Бізнес» поділився старший партнер ПК «Татаров Фаринник Головко», доктор юридичних наук Олег Татаров.

«Проблеми забезпечення прав осіб, яких тримають під вартою, сьогодні є актуальними. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній особі гарантується право на розгляд справи впродовж розумного строку. При цьому термін судового розгляду кримінальних проваджень не регламентований. А у зв’язку з тим, що в кримінальному процесі діє принцип безпосередності дослідження доказів, обвинувачені мають право й повинні бути присутні на кожному засіданні, аби мати можливість дати показання, поставити запитання допитуваним особам та загалом брати участь у розгляді справи», — розповів адвокат.

О.Татаров зауважив, що безпідставне недоставлення для участі в судовому розгляді може бути одним із методів неправомірного тиску на особу. Також такі дії провокують те, що суди, які й так перевантажені, змушені переносити засідання, при цьому строки розгляду справ збільшуються.

З іншого боку, працівники конвойної служби, які доставляють обвинувачених до суду, також керуються у своїй діяльності наказами та інструкціями і з об’єктивних та суб’єктивних причин не мають змоги забезпечити явку на судове засідання всіх осіб (є норми, що регулюють порядок доставки з уникненням можливості втечі конвойованих осіб, відсутність автотранспорту тощо).

Тож на думку адвоката, такі випадки свідчать про відсутність належної організації діяльності органів внутрішніх справ.

«По-перше, це неналежне матеріально-технічне забезпечення органів, які здійснюють конвоювання. По-друге, недостатня кількість працівників конвойної служби. По-третє, відсутність в адміністративних приміщеннях суду відповідних кімнат для тимчасового тримання осіб, узятих під варту», — пояснив О.Татаров та зауважив, що дієва реалізація цих питань забезпечить дотримання прав обвинувачених на належному рівні.

Чи можна в рамках чинного законодавства унеможливити сам факт незабезпечення права людини на справедливий суд у розумні строки? Чому за зрив судового засідання через недоставлення обвинуваченого має наставати кримінальна відповідальність? Відповіді на ці питання можна знайти у статті «У черзі на конвой» нового номеру «ЗіБ».

ІНФОРМАЦІЮ ВЗЯТО З:

http://zib.com.ua/

РУБРИКА — НОВИНИ