Нині розмір компенсації витрат на послуги адвоката в цивільному та адміністративному процесах обмежений 40% прожиткового мінімуму. А законопроектом про внесення змін до процесуальних кодексів передбачається таке обмеження скасувати та розширити зміст поняття «витрати на правову допомогу».

Недоречне обмеження

Відповідно до закону «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 №4191-VI цей показник установлено на рівні 40% прожиткового мінімуму. Деякі правники зазначають, що таке обмеження не лише не виправдане, а й суперечить чинним Цивільному процесуальному та Кодексу адміністративного судочинства.

Крім того, за словами доцента юридичного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка, керуючого партнера АО «Мельник, Кухнюк і партнери» Дмитра Кухнюка, відповідна норма не узгоджується з ст.19 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Стаття виділяє різні види адвокатської діяльності, витрати на яку повинні підлягати компенсації. Зокрема, сюди входить надання правової інформації, консультацій та роз’яснень, складання процесуальних документів тощо. Адвокат може займатись іншими видами адвокатської діяльності, не забороненими законом. Натомість закон №4191-VI передбачає тільки компенсацію витрат на правову допомогу в судовому засіданні, а також під час учинення окремих процесуальних дій поза судом, наприклад ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, за словами юриста, чинний закон і практика, зокрема Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, передбачає, що можуть компенсуватися витрати на правову допомогу навіть у позасудовому порядку. Проте кожну витрату треба підтверджувати, відповідно, компенсації підлягають тільки видатки у вигляді сплачених грошей. Це означає, що післяплата фактично неможлива.

Корисні зміни

Проект закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№6232) передбачає, що розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів (ст.138 ЦПК, ст.134 КАС).

Також розширюється зміст поняття «розмір витрат на правничу допомогу адвоката». До них належатимуть, зокрема, гонорар за представництво в суді та іншу професійну допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збирання доказів тощо, а також вартість послуг помічника. Для визначення розміру відшкодування подаватиметься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та понесених ним витрат.

При цьому розмір останніх на оплату послуг адвоката має бути сумірним зі:

• складністю справи та виконаними роботами;

• часом, витраченим на їх виконання;

• обсягом наданих послуг та виконаних робіт;

• ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У разі несумірності витрат за клопотанням сторони суд може зменшити їх розмір. При цьому обов’язок доведення такої несумірності покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Д.Кухнюк уважає зміни позитивними. Тим більше що компенсації підлягатимуть як фактично сплачені кошти, так і майбутні видатки. Доцільним, за його словами, є й те, що до витрат зараховуватимуть не тільки гонорар адвоката за представництво в суді, а й іншу правову допомогу, наприклад ту, яка передбачає підготовку справи до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника правника.

Щоправда, відзначив юрист, відповідно до закону про адвокатуру захисники не надають послуг і тим більше не виконують роботи, бо не працюють за наймом і на них не поширюється дія Кодексу законів про працю. Натомість вони надають правову допомогу. Тож до проекту варто внести відповідні уточнення.

Забезпечення витрат

Крім того, проектами кодексів передбачено забезпечення та попередню оплату судових витрат. Так, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв’язку з розглядом справи. Такий розрахунок не обмежує сторону в доведенні іншої фактичної суми витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами слухання.

Причому як захід забезпечення витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших, які він має понести у зв’язку з розглядом справи (забезпечення витрат на правничу допомогу).

Такий підхід застосовуватиметься, якщо:

1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов;

2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна на території України в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови в задоволенні позову.

У разі невнесення у визначений судом строк коштів для забезпечення витрат на правничу допомогу суд за клопотанням відповідача має право залишити позов без розгляду.

«Під час розподілу витрат між сторонами враховується низка обставин. Зокрема, чи пов’язані вони зі справою, чи є розмір сумірним. Ураховується, що цікаво, поведінка сторони: чи не затягувала вона розгляду справи, чи не зловживала своїми процесуальними правами — та її дії щодо спроби врегулювати спір мирним шляхом», — розповів Д.Кухнюк. Також він звернув увагу на те, що докази, які підтверджують витрати, подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після постановлення рішення.

Ризики зловживань

Утім, деякі правники бачать у змінах і певні загрози. Адвокат Михайло Оніщук зазначив: стане складніше доводити розмір витрат, буде потрібно подавати більше паперів.

Крім того, на його думку, можна змоделювати ситуацію, коли відповідач знайде певні декларації фізособи або документи про начебто неспроможність позивача відшкодувати витрати в сумі, скажімо, 20000—30000 грн. І буде просити залишити позов без розгляду. При цьому в суду фактично не буде іншого шляху, як задовольнити це прохання. «Чи не буде це вкупі з монополією адвокатів на представництво в суді, зі значними розмірами досудових витрат і з таким складним шляхом відшкодування витрат на правову допомогу обмеженням доступу до правосуддя?» — пройнявся запитанням М.Оніщук.

Координатор робочої групи з реформування процесуального законодавства Ради з питань судової реформи при Президентові Віктор Короленко погодився, що в певній мірі доводити розмір витрат на правову допомогу стане складніше. Одначе він сподівається, що суди не прийматимуть рішень на підставі «якогось папірця». Тож відповідачу доведеться мати вагомі докази щодо майнового стану позивача. Крім того, чиновник переконаний, що суди навряд чи погоджуватимуться із заявленими надмірно високими компенсаціями.

В.Короленко також зазначив, що відповідні норми не є вітчизняною вигадкою. Подібний механізм працює у Великій Британії та США. «Тому на засадах змагальності, доведеності справедливості, пропорційності суд має вирішувати питання про розмір витрат на правову допомогу», — пояснив він.

Повинна бути довіра

На думку розробників, запропонований механізм не створює підґрунтя для свавільного залишення позову без розгляду. Бо, по-перше, передбачено визначення такого поняття, як «очевидно безпідставний позов». Покладаються сподівання на суди, що практика невдовзі визначиться із цим поняттям, оскільки «виходимо з того, що повинна бути довіра до суду, і широка дискреція суду й має полягати саме в цьому».

По-друге, залишається можливість апеляційного оскарження ухвали про залишення позову без розгляду. Якщо була допущена суддівська помилка, апеляційна інстанція із цим розбереться. Крім того, варто враховувати, що залишення позову без розгляду фактично має ознаки перешкоджання доступу до правосуддя.

Якщо позов дійсно безпідставно буде залишено без розгляду, для суддів наставатиме дисциплінарна відповідальність. «Це ще один запобіжник, який слугуватиме тому, що ці норми будуть використовуватися суддями добросовісно», — вважає В.Короленко.

Наскільки ефективними положення виявляться на практиці — побачимо вже незабаром. Очевидно, що в учасників процесу виникатимуть оригінальні ідеї з приводу того, як скористатися новелами. Проте варто також пам’ятати, що нове законодавство передбачає відповідальність за зловживання процесуальними правами.

 

ІНФОРМАЦІЮ ВЗЯТО З:

http://zib.com.ua/

РУБРИКА — НОВИНИ