У світлі останніх подій почастішали випадки звернення слідчих Національної поліції про надання тимчасового доступу до матеріалів справ, які перебувають у провадженні господарських судів. Проаналізуємо, як має оформлюватися та розглядатися відповідне клопотання й за яких обставин така процесуальна дія може стати підставою для зупинення розгляду господарського спору.

Розмежування понять

Клопотання слідчого розглядається суддею загальної юрисдикції в межах кримінального провадження відповідно до ст.163 Кримінального процесуального кодексу з викликом особи, «у володінні якої знаходяться такі речі і документи». Слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до них, «якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи:

1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;

2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження… мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні».

На підставі цієї ухвали слідчий Нацполіції звертається до господарського суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій.

Важливим є розмежування понять: «отримання копій», «вилучення оригіналів», «витребування справи» та «направлення матеріалів до слідчих органів». Згадані терміни застосовуються в різних процесах, суттєво різняться за своїм призначенням, правовими підставами, місцем і наслідками їх використання.

Так у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 наголошується, що витребування чи вилучення справ, розгляд яких не завершено, слід визнавати порушенням принципу самостійності судів та незалежності суддів. Суддя, у провадженні якого перебуває справа, несе відповідальність за збереження її та кожного документа в ній.

Статус будь-якої справи, що розглядається судом (кримінальної, цивільної чи господарської), однаковий. Тому вилучення одним судом справи в іншого суду є втручанням у здійснення правосуддя. Це неприпустимо.

Клопотання слідчого НП вочевидь має відповідати вищевказаним принципам і вимогам процесуального кодексу того суду, до якого він звертається.

Недоведена ймовірність

Цікавим аспектом є представництво інтересів господарського суду в кримінальній справі як особи, у володінні якої перебувають такі документи. Склалася практика скасування ухвали, прийнятої в межах кримінального провадження відповідно до ст.163 КПК про огляд та виїмку документів у господарському суді. Основ-
ними підставами скасування, крім згаданої правової позиції ВСУ, були неповідомлення господарського суду про час і місце розгляду клопотання слідчого НП щодо надання тимчасового доступу до речей і документів та недоведеність обставин, які свідчили б про ймовірність їх пошкодження чи зникнення.

Якщо слідчий не довів імовірності пошкодження, знищення чи зникнення документів, відсутні підстави для ухвалення рішення про виїмку документів зі справи, яка перебуває в провадженні господарського суду, а тим більше для постановлення ухвали про проведення обшуку в ньому.

Поняття «витребування справи до правоохоронних органів» узагалі відсутнє в Господарському процесуальному кодексі. Таку необхідність потрібно узгоджувати з положеннями стст.79 та 90 ГПК. При цьому слід ужити заходів для запобігання блокуванню розгляду справи, оскільки строки розслідування кримінальних справ можуть значно перевищувати строк розгляду спору господарським судом.

Зупинення провадження

Практика звернення господарського суду до правоохоронних органів із повідомленням про злочин є досить неоднорідною. Зазначена процесуальна дія не означає обов’язку господарського суду направляти справу до слідчих органів, як і не має наслідком безумовного зупинення провадження у ній. Варто розрізняти поняття «справа» та «матеріали», які формуються відповідно до інструкції з діловодства та направляються, наприклад, разом із повідомленням про злочин до органів прокуратури.

ГПК передбачає 2 види зупинення провадження у справі: обов’язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд мусить зупинити провадження, і факультативний, необов’язковий.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.79 ГПК господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у засіданні, або за своєю ініціативою у випадку надсилання матеріалів до слідчих органів. Цей вид зупинення провадження є факультативним.

Тобто необхідність такого зупинення має бути обґрунтована, оскільки надсилання матеріалів справи до слідчих органів можливе також відповідно до ст.90 ГПК. Якщо при вирішенні спору в діяльності працівників підприємств та організацій будуть виявлені порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування. Як свідчить практика, у більшості таких випадків повідомлення не дають очікуваних наслідків.

Крім того, склалася практика оскарження та наступного скасування ухвал суду про зупинення провадження із цих підстав як таких, що не містять обґрунтованих висновків про неможливість розгляду спорів до вирішення кримінальних справ, що перебувають у провадженні слідчих органів.

Для зупинення провадження через надсилання матеріалів справи до слідчих органів господарський суд має навести мотиви такого рішення, вказати, як саме пов’язаний предмет спору в справі з об’єктом злочинного посягання в кримінальних справах, та зазначити конкретні підстави (постанова Вищого господарського суду від 13.04.2010 у справі №59/219-09).

Отже, при вчиненні всіх згаданих процесуальних дій необхідно дотримуватися букви закону та зважати на наслідки, до яких призведуть такі дії в майбутньому.

ІНФОРМАЦІЮ ВЗЯТО З:

http://zib.com.ua/

РУБРИКА — НОВИНИ